Порше стягує кошти на підставі підроблених лізингових договорів

Новий виток судових суперечок з ТОВ "Порше Лізинг Україна" виявив кримінальну складову в її діяльності.

З'ясувалося, що у 2011 році ТОВ "Порше Лізинг Україна" підробляла від імені клієнтів лізингові договори, видавала транспортні засоби особам, які разом з ними зникали, а потім, за допомогою юридичних компаній, з нічого не підозрюючих осіб, стягувала кошти.

Таким чином, у 2014 році Васильківський міськрайонний суд Київської області стягнув з непричетної до компанії особи, більше 300 тисяч гривень.

Як вбачається з текстів судових рішень, кримінальну тенденцію вдалося переламати лише в апеляційному суді Київської області за допомогою призначеної судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до висновку від 02.03.2015 №200/201/15-32, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені лізингоотримувача, що містяться у графі «Підпис та печатка Лізингоодержувача» у договорі про фінансовий лізинг № 00003730 від 26 жовтня 2011 року, у графі «Лізингоодержувач» документу «Загальнні комерційні умови внутрішнього фінансового лізину», що є додатком до договору про фінансовий лізинг у графі «Лізингоодержувач» документу «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів» виконані не відповідачем.

Судом встановлено, що особа не укладала з ТОВ "Порше Лізинг Україна" договір фінансового лізингу, а тому зазначений договір не може бути підставою до стягнення будь-яких коштів з відповідача на виконання зобов'язання, яке не брав на себе останній.

Встановлені рішенням суду обставини є підставою для початку кримінального провадження та перевірки працівників ТОВ "Порше Лізинг Україна" на причетність до вчинення злочину.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області 20.11.2014
Рішення апеляційного суду Київської області 14.04.2015

Навіщо нав'язують факторингові компанії?

Дана публікація є логічним продовженням статті "Викуп права вимоги за кредитами самими боржниками, як вихід для позичальників банку "Надра"".

Справа в тому, що після відкликання у банку банківської ліцензії, прийняття рішення про його ліквідацію, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб призначає уповноважену особу - ліквідатора, який після інвентаризації та оцінки активів здійснює їх реалізацію.

Стаття 51 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачає, що майно банку може бути реалізоване такими способами: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо об’єктів цивільних прав, обмежених в обороті); 3) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим установам; 4) шляхом відчуження на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо); 5) продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Право вимоги банку за кредитним договором до позичальника, є одним з видів активів та повинно бути включено до ліквідаційної маси і реалізовано (продано) для погашення вимог кредиторів.

У зв'язку з ліквідацією невеликих банків та введенням тимчасової адміністрації у системні (Надра, Дельта Банк), що фактично означає їх майбутню ліквідацію, у позичальників, особливо валютних, з'являються панічні настрої щодо подальшої долі їх валютних кредитів.

ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", в частині заборони проведення уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи, не може діяти в ліквідаційній процедурі, оскільки неможливість реалізувати активи задля погашення вимог кредиторів, фактично нівелює саму мету ліквідаційної процедури.

Позичальники побоюються, що право вимоги за їх кредитами буде продано коллекторським компаніям, які не гребують протизаконними методами "вибивання" боргів. Крім того, така заборгованість продається не більш як за 15% від її дійсної вартості і позичальники мають змогу самостійно її придбати без участі посередників.

Юристи, у тому числі спеціалісти з банківського права, на сьогодні стали поширювати думку про те, що викуп прав вимоги за кредитами можливий лише особами, які є фінансовими установами. Таким чином здійснюється популяризація факторингових компаній, свого роду їх прихована реклама. Більшість же факторингових компаній були створені лише під викуп вимог за банківськими кредитами, з подальшою метою стягнення заборгованості із позичальників.

Вважаю, що придбання права вимоги за кредитними договорами можливе також фізичною особою, яка не має ні статусу приватного підприємця, ні статусу фінансової установи.

Дійсно, ст. 1079 ЦК України, передбачає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Водночас, продаж банком права грошової вимоги за кредитним договором може бути здійснено на підставі договору відступлення права вимоги, що регулюється статтями 512-514 ЦК України, і це не є фінансовою послугою.

Верховний суд України у своїй постанові від 18.07.2012р. №6-79цс12 зазначив, що "Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб". Ця справа стосувалася договорів позики між фізичними особами, але також може бути застосована і у відносинах щодо викупу права вимоги. Постановою від 05.11.2014р. №6-132цс14 Верховний суд України повторив свою правову позицію.

Аналогічної думки є і Вищий спеціалізований суд України у своїй ухвалі від 15.10.2014р.,

Таким чином, будь-яка фізична особа, може викупити право вимоги за кредитним договором, уклавши з банком в особі ліквідатора договір про відступлення права вимоги.

Заочне рішення суду з точки зору боржника, це напасть чи благо?

Заочне винесення рішення суду у цивільному судочинстві було впроваджено як захист від зловживання правами відповідача з метою присікти неявку до суду без поважних причин. Законодавець такими чином поставив знак рівності між правом на участь в судовому розгляді та обов'язком доказування.

Найбільша кількість заочних судових рішень ухвалюється у справах про стягнення заборгованості, у тому числі кредитних, де відповідачі або не бажають з'являтися до суду або їх не повідомляють належним чином. Для їх оскарження, згідно ч.1 ст.232 ЦПК України, необхідна наявність двох обов'язкових підстав: перша це, не прибуття в судове засідання з поважних причин та друга, це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Зазвичай, сторони та їх представники апелюють лише до однієї підстави, мотивуючи скасування заочного рішення тим, що відповідач не був повідомлений належним чином і не згадують про іншу. Посилання ж на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача мають істотне та вирішальне значення для розгляду справи, оскільки припускається, що за їх наявності, справа могла б бути вирішена іншим чином. Наприклад, у справах про стягнення заборгованості відповідач має докази сплати ним боргу і таким чином, борг може бути менший або відсутній взагалі.

Навіть якщо відповідач не був присутній при винесенні заочного рішення з поважних причин, але у нього відсутні докази, які впливають на вирішення справи, підстав для перегляду такого рішення немає.

Це підтвердив і Верховний суд України в своєму Узагальненні практики ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах, зазначаючи що "правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи".

Заочне рішення суду оскаржується до того ж суду який його ухвалив, шляхом подання заяви про перегляд, а вже після вирішення даного питання, може бути оскаржено до апеляційної інстанції. Це стадія "проміжного" оскарження, яка була введена лише в 2004 році.

Наявність встановленого Законом особливого порядку оскарження заочних рішень, може бути використано відповідачами у тому числі на свою користь.

Так, вступ заочного рішення суду в законну силу пов'язується також із апеляційним провадженням, а строк такого оскарження для відповідача розпочинається лише з дня винесення ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Якщо відповідач звернувся із апеляційною скаргою на заочне рішення (не залежного від часу його ухвалення) у передбачений законом строк після винесення ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про його перегляд, у апеляційної інстанції відсутнє право відмовити у відкритті провадження.

У цьому і полягає відмінність між заочним рішенням суду та винесеним в загальному порядку, строк на апеляційне оскарження якого розпочинається із часу його винесення або дня отримання рішення відповідачем.

Якщо відносно цієї особи вже відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню заочного рішення, прийняття апеляційної скарги до розгляду буде підставою для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу до суду згідно ч.1 ст. 48 Закону України  "Про виконавче провадження".

Інколи, в разі відсутності передбачених Законом підстав для скасування заочного рішення, його вчасне оскарження відповідачем не бажане. В деяких випадках, заочні рішення відповідачами не отримуються, про що в матеріалах справ відсутні поштові повідомлення про вручення, однак суд все ж видає виконавчі листи на примусове виконання.

Тому оскаржити рішення можна і пізніше, у потрібний момент, наприклад з метою блокування звернення стягнення на майно та затягування самої процедури примусового стягнення. На практиці є часті випадки, коли результативно оскаржувалися заочні рішення і через 3 - 4 роки після їх винесення.

В Київській області знайшовся суд, який "глухий" до правових позицій Верховного суду

На прикінці 2014 та на початку 2015 року, Верховний суд України припинив судові суперечки правників щодо можливості визнання прилюдних торгів нерухомого майна недійсними у разі участі на прилюдних торгах з продажу арештованого нерухомого майна лише одного учасника.

Була вироблена єдина та обов'язкова наступна правова позиція: в разі проведення прилюдних торгів з продажу майна, що є предметом іпотеки але на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, норми Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються. В даному випадку застосовуються норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке передбачає обов'язкову участь не менше двох учасників.

Тобто, прилюдні торги з продажу такого нерухомого майна за участю лише одного учасника в обов'язковому порядку підлягають визнанню недійсними.

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області, перебувала цивільна справа за позовом про визнання прилюдних торгів недійсними у зв'язку з присутністю на торгах лише одного учасника, який і придбав нерухоме майно за початковою ціною.

Рішенням судді Ковальчук Л.М. від 18.11.2014р. в позові було відмовлено на тій підставі, що нерухоме майно є предметом іпотеки, а тому, до нього застосовуються норми Закону України “Про іпотеку”, які дозволяють присутність навіть одного учасника.

19.02.2015р. апеляційним судом Київської області розглядалася апеляційна скарга на це рішення і одним із доводів було наявність вже прийнятої Верховним судом України правової позиції, яка є обов'язковою для застосування будь-якими судами (справи №6-174цс14, №6-200цс14, №6-199цс14 та №6-238цс14).

На превеликий жаль, апеляційна інстанція в складі колегії суддів Іванової І.В., Сліпченко О.І., Олійника В.І. не дослухалася до доводів апеляційної скарги, а правова позиція Верховного суду була проігнорована. Ухвалою від 19.02.2015р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На сьогодні, у позивача залишається єдина надія на Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, який просто зобов'язаний виправити помилку судів нижчих інстанцій.

Оновлено: вийшов журналістський матеріал за 19.02.2015р.

Правова позиція Верховного суду викладена в наступних рішеннях:
Постанова Верховного суду України №6-174цс14 від 26.11.2014
Постанова Верховного суду України №6-200цс14 від 24.12.2014
Постанова Верховного суду України №6-199цс14 від 28.01.2015
Постанова Верховного суду України №6-238цс14 від 04.02.2015

Попередні дописи в мережі Фейсбук. від 18.11.2014, від 13.10.2014 та від 22.07.2014

Викуп права вимоги за кредитами самими боржниками, як вихід для позичальників банку "Надра"

У зв"язку з введенням Тимчасової адміністрації до банку "Надра", шанси валютних позичальників на реструктуризацію заборгованості або переведення з валюти в гривню надзвичайно малі, а у разі можливої ліквідації - взагалі будуть відсутні. У ліквідатора завданням є не відновлення роботи банку, а продаж його активів для задоволення вимог кредиторів.

На форумах позичальників пропонуються різні варіанти виходу з ситуації, як наприклад викуп за рахунок депозитів, відстоювання пріоритетного права на першочерговий викуп прав вимоги, оспорювання незаконної передачі права вимоги третім особам тощо.

Жоден з цих варіантів не є стовідсотково дієвим, оскільки викуп за рахунок депозитів не вигідний ні самому банку, ні Тимчасовій адміністрації, ні тим паче - ліквідатору. Законність такого методу на сьогодні підтвердив Вищий спеціалізований суд лише в одному рішенні від 24.09.2014р., і не відомо, як буде діяти судова практика у подальшому. Щоб уникнути в майбутньому конфліктних ситуацій, цей спосіб пропонується застосовувати лише серед осіб, які довіряють одне одному.
Також, пріоритетне право на викуп права вимоги боржником, не закріплене в жодному Законі, а тому забезпечення його реалізації не можливо здійснити.
Щодо оспорювання незаконної передачі права вимоги третім особам, то згідно Закону № 1304-VII, передача права вимоги за валютними кредитами (що підпадають під дію цього Закону) вже і так заборонені. Однак, на мою думку, така заборона не стосується процедури ліквідації, оскільки не можливість відчужити будь-яке майно банкрута, фактично унеможливлює саму процедуру банкрутства та задоворення вимог кредиторів.

Водночас, під час процедури ліквідації банку, кредитний портфель буде відчужуватися, права вимоги будуть сортувати, групувати у пакети та виставляти на торги. По одному права вимоги до фізичних осіб зазвичай не продаються, оскільки це економічно не вигідно, лише пакетом (оптом). Ціна проданого такого кредитного потфелю може бути в рази менша ніж дійсна вартість заборованості та їхнього забезпечення (напр. банк "Арма").

Таким чином, я пропоную позичальникам банку "Надра" обговорити ще один варіант виходу із ситуації - викупити права вимоги за своїми кредитами.

Для цього необхідно буде створити компанію з учасниками -позичальниками із долями пропорційно до суми заборгованості/вартості забезпечення. При ліквідації банку та виставлення на продаж вимог, прийняти участь у викупі кредитного портфелю, який включає права вимоги за даними кредитними договорами та переоформити право іпотеки. Після викупу та оформлення здійснити юридичне припинення кредиту та права іпотеки, яке буде лише справою техніки та юристів.

п.с. Проекти будь-яких Законів щодо перевід валюти не обговорюємо. Це інший напрямок роботи.

Роздроблення великого депозиту, як можливість збереження коштів

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29.01.2015р. підверджено законність схеми розроблення депозиту, що перебільшує 200 тис. грн. на декілька, як можливість збереження вкладених коштів.

Так, Тимчасова адміністрація ПАТ "Старокиївський банк" звернулася до суду із позовом, в якому вказувала, що "Відповідачем ОСОБА_1 за сприяння відповідних працівників Банку було ініційовано процес фіктивного відкриття рахунків фізичними особами для штучного зарахування коштів на них у розмірі, що не перевищує суму граничного відшкодування коштів у 200 000 гривень , працівник Банку, використовуючи комп'ютерну техніку, здійснив розрахунково-касові операції щодо нібито видачі Відповідачу ОСОБА_1 готівкових коштів з його рахунків, хоча фактично готівкові кошти не видавалась з каси Банка, працівник Банку, використовуючи комп'ютерну техніку, здійснив розрахунково-касові операції, згідно яких грошові кошти (не більше 200 000 грн. на кожну із 21-ї фізичної особи) були зараховані (нібито внесені готівкою) на поточні (на вимогу) рахунки ОСОБА_2 та 20 фізичних осіб, хоча фактично готівкові кошти не вносились в касу Банка. Працівником Банку Балан Н.Ю. 14.05.14 в 1:12 на Рахунок-2П ОСОБА_2 була зарахована сума грошових коштів у розмірі 200 000,00 гривень, ОСОБА_1 прийнято рішення щодо дострокового припинення Договору-1 та повернення вкладу не зважаючи на негативні фінансові наслідки, операції щодо зняття готівкових коштів з рахунків ОСОБА_1 та внесення готівкових коштів на рахунки ОСОБА_2 та 20 фізичних осіб були проведені після закриття каси Банку, а вказані фіктивні розрахунково-касові операції відбувались після цього часу, вбачається неможливим проведення 21 розрахунково-касової операцій з готівкою на суму 4 118 989,22 гривень за участю 21 громадянина протягом часу у 22-23 хвилини після першої години ночі."

Водночас, судові інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшли до висновку, що порушення банком правил обліку, перерахуванні грошових коштів його працівником не є підставою для визнання Договору банківського вкладу № 05/1063-2014 від 14.05.2014 та Договору банківського рахунку № 7577 від 16.04.2014 недійсними, оскільки порушення порядку виконання договору не призводить до недійсності вказаних правочинів.

Рішення Голосівського районного суду м. Києва 02.12.2014
Ухвала апеляційного суду міста Києва 29.01.2015

Консультація. Що робити, коли банк намагається реалізувати іпотеку за рішенням суду про стягнення коштів?

Шалена кількість судових спорів банків з боржниками, що отримали іпотечний кредит, щодо недійсності кредитних договорів, обману при нарахуванні процентів тощо, сьогодні несправедливо відкинули в тінь процес примусового виконання судових рішень на користь банків.

Існує декілька основих предметів позовів, з якими банки звертаються до позичальників, це стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Найчастіше позовні вимоги вимоги формулюють саме першим варіантом. Якщо звернення стягнення на предмет іпотеки дозволить банку реалізувати виключно предмет іпотеки, то стягнення коштів дозволяє арештувати та реалізувати будь-які знайдені у боржника кошти та майно. Виконавча служба та самі банки впевнені, що рішення суду про стягнення коштів, дозволяє реалізувати також іпотечне майно.

Однак, постановою Верховного суду України від 15 лютого 2012 року №6-94цс11 найвища касаційна інстанція висловила наступну правову позицію:
"...державний виконавець правильно повернув виконавчий документ із підстав, передбачених частиною першою статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у боржника відсутнє майно, на яке державним виконавцем може бути звернуто стягнення при виконанні рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а наявний у нього на праві власності садовий будинок є предметом іпотеки, на який приватним нотаріусом накладено заборону відчуження на підставі договору іпотеки, укладеного між банком та позичальником (боржником)."
Через деякий час, Вищий спеціалізований суд України в своєму листі від 15.05.2012р. №648/0/4-12 довів зміст постанови (обов'язкові для усіх судів України правові позиції) до відома нижчих судів.
Стаття 360-7 ЦПК України, предбачає, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Водночас, відсутність у боржників таких знань, дозволяє виконавчій службі тихенько реалізовувати величезну кількість іпотечного майна, а банкам внаслідок неправомірних дій отримувати кошти.

Щоб цього не сталося, необхідно постійно здійснювати контроль за ходом виконавчого провадженя, не допускати випадків не отримання документів від виконавчої служби. Ретельно перевірити, чи здйснені державним виконавцем запити до відповідних органів з метою виявлення майна боржника та отримані відповіді про таку відсутність. Нижче приведено опис дій зі зразками документів, на прикладі однієї із справ. 

Після здійснення опису майна, що перебуває в іпотеці (будинку або квартири) та складення державним виконавцем акту необхідно подати заяву наступного змісту:

Начальнику Відділу Державної виконавчої служби
_____управління юстиції в ___________________

Від боржника ____________________
адреса для листування: ______________
засоби зв’язку, тел.: ________________


ЗАЯВА


Постановою ВДВС ________________ МРУЮ від ________ відкрито виконавче провадження №______________ по примусовому виконанню виконавчого листа №____виданого Печерським районним судом міста Києва від ________ про стягнення з ______________ солідарно на користь ПАТ «Кредитпромбанк» ___ грн. боргу за кредитним договором, судового збору 1700,00 грн та 30,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу .
Отже, примусовому виконанню підлягає виконавчий лист по стягненню заборгованості за кредитним договором.
Згідно ст. 11 Закону України ”Про виконавче провадження”, боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
У відповідності до договору купівлі-продажу житлового будинку від ____________ мені на праві власності належить житловий будинок №____ по вул. _______
У відповідності до договору купівлі-продажу земельної ділянки від _______ мені на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером _______ площею ___ га розташована на території міста _____________________.
Зазначене нерухоме майно перебуває в іпотеці ПАТ ”Кредитпромбанк” (юридична адреса 01033, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38) у відповідності до іпотечного договору №___________ від ________, що посвідчений приватним нотаріусом ________., на майно накладена заборона відчуження.
Згідно ч.8 ст. 54 Закону України ”Про виконавче провадження”, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Згідно ч.3 ст. 33 Закону України ”Про іпотеку”, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Стаття 39 зазначеного Закону, визначає особливу форму та зміст рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На сьогоднішній день, передбачене Законом рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє.
Верховний суд України, в порядку передбаченому ст. 360-7 ЦПК України, висловив обов’язкову для усіх судових інстанцій правову позицію, а саме державний виконавець не може самостійно зняти заборону на відчуження майна накладену нотаріусом та реалізувати предмет іпотеки. Для цього потрібно відповідне рішення суду, якого на теперішній час немає (Постанова Верховного суду України від 15 лютого 2012 року розміщена в ЄДРСР за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21840080).
Згідно статті 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Оскільки, ПАТ ”Кредитпромбанк” у виконавчому провадженні №___________ по примусовому виконанню виконавчого листа №_______ виданого _________ Печерським районним судом міста Києва не є іпотекодержателем (а лише стягувачем), окреме рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, звернення стягнення на предмет іпотеки в інших виконавчих провадженнях не допускається.
Рахунків у банківських та фінансових установах, будь-якого іншого рухомого та нерухомого майна боржник не має, на даний час тимчасово безробітний, підприємницькою діяльністю не займається, внесків до статутного капіталу юридичних осіб не має, грошові кошти та майно в інших осіб, які належать боржнику відсутні.
Отже, майно, на яке може бути звернено стягнення в процесі виконавчого провадження відсутнє.
Згідно ст. 40 Закону України ”Про виконавче провадження”, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2).
_________ року, був здійснений опис майна, яке належить боржникові. У відповідності до акту опису та арешту, єдиним майном боржника є житловий будинок №____ по вул. _________ та земельна ділянка площею ___ га розташована за тією ж адресою яке є предметом іпотеки, іншого майна виявлено не було.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ст. 40 Закону України ”Про виконавче провадження”, прошу повернути стягувачеві ПАТ ”Кредитпромбанк” виконавчий лист №________ виданий _________ Печерським районним судом міста Києва про стягнення з _________ на користь ВАТ «Кредитпромбанк» __________грн. боргу за кредитним договором, судового збору 1700,00 грн. та 30 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

«____» __________20____ року 

На вказану заяву, в більшості випадків виконавча служба не відповідає, або відповідає за загальним шаблоном, що нібито виконання буде здійснено у відповідності до Закону України ”Про виконавче провадження” та підстав для повернення документу немає. Суть не у відповіді - боржнику лише необхідна підстава для звернення до суду і з моменту подання заяви він її отримує.

Не пізніше десяти днів, що встановлений Законом України ”Про виконавче провадження” для оскарження бездіяльності державного виконавця, який необхідно відлікувати з дня подання заяви або з дня отримання відповіді на неї, необхідно звертатися до суду зі скаргою наступного змісту:

Печерський районний суд міста Києва

01010, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А

Особа, що звертається із скаргою

___________________________

адреса для листування: _______________

засоби зв’язку, тел.: __________________

державний виконавець, рішення якого оскаржується:

головний державний виконавець Відділу Державної

виконавчої служби ____________________________

управління юстиції Київської області _____________

місцезнаходження: _________________

засоби зв’язку, тел..: ___________________

інші засоби зв’язку невідомі

у процесі виконавчого провадження по примусовому виконанню:

виконавчого листа виданого Печерським районним судом міста Києва

№_________ від ______________ про стягнення з ______________ на

користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором

у розмірі _______________ грн., витрати з оплати судового збору 1700,00 грн.,

витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн.

СКАРГА

на протиправні дії, бездіяльність та постанову головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби _____ управління юстиції Київської області________ від ____р.

__________ року отримано лист головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби __________ управління юстиції Київської області __________ датований __________ року про відмову в задоволенні заяви __________ (боржник) про повернення виконавчого документу згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України ”Про виконавче провадження”.

Також, __________ року отримано постанову головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби __________ управління юстиції Київської області __________ від __________ року про призначення гр. Антонова В.О. експертом, суб’єктом оціночної діяльності для оцінки предмета іпотеки житлового будинку №__ по вул. __________ та земельної ділянки площею _____ га розташованої за тією ж адресою.

Вважємо, що в даному випадку існує бездіяльність головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби __________ управління юстиції Київської області __________ щодо не вжиття заходів для повернення виконавчого документу згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України ”Про виконавче провадження” та винесена протизаконна постанова головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби __________ управління юстиції Київської області __________ від __________ року (згідно поштового штемпелю відправлений __________ року) про призначення гр. Антонова В.О. експертом.

Бездіяльність та винесена постанова є неправомірними та порушують права __________ як сторони виконавчого провадження так і сторони договору іпотеки в наступному:

Постановою ВДВС __________ УЮ від __________ року відкрито виконавче провадження №__________ по примусовому виконанню виконавчого листа №__________ виданого Печерським районним судом міста Києва від __________р. про стягнення з __________ на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі __________ грн., витрати з оплати судового збору 1700,00 грн., витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн.

Отже, примусовому виконанню підлягає виконавчий лист виданий на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника за кредитним договором.

У процесі виконавчого провадження було з’ясовано, що рахунків у банківських та фінансових установах, будь-якого рухомого та нерухомого майна боржник __________ не має, на даний час тимчасово безробітний, підприємницькою діяльністю не займається, внесків до статутного капіталу юридичних осіб не має, грошові кошти та майно в інших осіб, які належать боржнику відсутні, що підтверджується відповіддю начальника __________ РЕВ ДАІ від __________р. (а.с. в/п 45); відповідь ДКЦПФР від __________р. №___ (а.с. в/п 59); лист ВДВС _________ УЮ від __________р.).

Єдиним майном боржника є житловий будинок №___ по вул. ___________ (а.с. в/п 11, 24) та земельна ділянка площею ____ га розташована за тією ж адресою (а.с. в/п 10, 41,42), яке є предметом іпотеки у відповідності до іпотечного договору №__________ від __________ року, що посвідчений приватним нотаріусом __________ нотаріального округу та на це майно накладена заборона відчуження (а.с. в/п 7-9) згідно витягу про реєстрацію заборони відчуження №__________ та №__________.

__________ року, був здійснений опис майна, яке належить боржникові. У відповідності до акту опису та арешту, єдиним майном боржника __________ є житловий будинок №____ по вул. __________ та земельна ділянка площею ____ га розташована за тією ж адресою, іншого майна виявлено не було (а.с. в./п 315, 316).

Оскільки описане нерухоме майно перебуває в іпотеці, згідно ч.8 ст. 54 Закону України ”Про виконавче провадження”, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч.3 ст. 33 Закону України ”Про іпотеку”, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 39 зазначеного Закону, визначає особливу форму та зміст рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На сьогоднішній день, передбачене Законом рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє.

Верховний суд України, в порядку передбаченому ст. 360-7 ЦПК України, висловив обов’язкову для усіх судових інстанцій правову позицію, а саме державний виконавець не може самостійно зняти заборону на відчуження майна накладену нотаріусом та реалізувати предмет іпотеки. Для цього потрібно відповідне рішення суду, якого на теперішній час немає (Постанова Верховного суду України від 15 лютого 2012 року розміщена в ЄДРСР за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21840080).

Згідно статті 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

ВАТ ”Кредитпромбанк” у виконавчому провадженні №__________ по примусовому виконанню виконавчого листа №__________ виданого __________ року Печерським районним судом міста Києва не є іпотекодержателем ( а лише стягувачем ), окреме рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, звернення стягнення на предмет іпотеки в інших виконавчих провадженнях не допускається.

Отже, майно, на яке може бути звернено стягнення в процесі виконавчого провадження відсутнє.

Згідно пункту 2 частини 1 ст. 47 (стаття 40 попередньої реакції) Закону України ”Про виконавче провадження”, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Оскільки, майна, на яке може бути звернено стягнення в процесі виконавчого провадження виявлено не було, описане майно перебуває в іпотеці, державний виконавець не може самостійно зняти заборону на відчуження майна накладену нотаріусом та реалізувати предмет іпотеки, для цього потрібно відповідне рішення суду, якого на теперішній час немає, виконавчий документ повинен бути повернутий на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України ”Про виконавче провадження”.

__________ року державному виконавцю ВДВС __________ управління юстиції __________, з урахуванням здійсненого опису майна, виявлення відсутності майна на яке можу бути звернено стягнення, була подана заява із проханням повернути виконавчий лист на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України ”Про виконавче провадження”.

__________ року отримано лист головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби __________ управління юстиції Київської області __________ датований __________ року (згідно поштового штемпелю відправлений __________ року) про відмову в задоволенні заяв про повернення виконавчого документу згідно п.2 ч.1 ст. 47 Закону України ”Про виконавче провадження”.

Також, __________ року отримано постанову головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби __________ управління юстиції Київської області __________ від __________ року (згідно поштового штемпелю відправлений __________ року) про призначення Антонова В.О. експертом, суб’єктом оціночної діяльності для оцінки житлового будинку №___ по вул. __________ та земельної ділянки площею ___ га розташованої за тією ж адресою та є предметом іпотеки.

Згідно ч.1 ст. 52 Закону України ”Про виконавче провадження”, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Оскільки оцінка майна є складовою процедури звернення стягнення на майно боржника, за не можливості звернення стягнення вона не може бути проведеною, а в разі призначення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного керуючись ст. 387 ЦПК України,

ПРОШУ:

Витребувати для огляду матеріали виконавчого провадження №__________ по примусовому виконанню виконавчого листа №__________ виданого Печерським районним судом міста Києва від __________р. про стягнення з __________ на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі __________ грн., витрати з оплати судового збору 1700,00 грн., витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби __________ управління юстиції Київської області __________ щодо не вжиття заходів про повернення на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України ”Про виконавче провадження” виконавчого листа №__________ виданого Печерським районним судом міста Києва від __________р. про стягнення з __________ на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі __________ грн., витрати з оплати судового збору 1700,00 грн., витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби __________ управління юстиції Київської області __________ від __________ року про призначення експерта для оцінки житлового будинку №___ по вул. __________ та земельної ділянки площею ___ га розташованої за тією ж адресою.

Зобов’язати Відділ Державної виконавчої служби __________ управління юстиції Київської області винести постанову про повернення виконавчого листа №__________ виданого Печерським районним судом міста Києва від __________р. про стягнення з __________ на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі __________ грн., витрати з оплати судового збору 1700,00 грн., витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України ”Про виконавче провадження”.

додатки:

Прошу звернути увагу, що у зразку скарги оскаржується також останова про призначення оцінщика, тому якщо у вас він не призначений, то це необхідно видалити.

В подальшому, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2012р. залишена без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12.02.2013р. скарга була задоволена. В подальшому, державна виконавча служба виконавче провадження закрила.

З ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь нашого клієнта стягнуто судові витрати за пред"явлення незаконного позову

Якщо компанія не йде на поступки своєму клієнту, який потрапив у скрутне становище, і продовжує незаконно вимагати як гроші так і майно, необхідно приймати контрміри.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13.01.2015р. у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» про витребування об'єкту лізингу (автомобіля) із незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні цим майном шляхом передачі автомобіля уповноваженому представнику ТОВ «Порше Лізинг Україна» було відмовлено.
За заявою представника відповідача, було ухвалено додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17.01.2015р. та стягнуто з ТОВ «Порше Лізинг Україна» відшкодування понесених судових витрат на проїзд її представника та добові витрати в сумі 3447,54 грн.

Додаткове рішення Шевченківського райсуду м. Чернівці 17.01.2015

Борітеся і поборете.

Логіка юристів "Порше Мобіліті": боргу немає, але автомобіль віддай!

Надзвичайно красномовною, з точки зору здорового глузду, є поведінка юристів "Порше Мобіліті" у судовому процесі, що відбувався в одному з судів Вінницької області.

На початку 2014 року ТОВ "Порше Мобіліті" звернулося до суду із позовом про стягнення з позичальника та поручителя основної суми заборгованості за кредитним договором, збитків, штрафу, 3% річних; звернення стягнення на автомобіль; стягнення судових витрат включно із витратами на правову допомогу.

В судовому процесі, що відбувся в суді першої інстанції, за звичним вже явищем (про це я описував і раніше) представники позивача не надали жодних доказів не тільки про наявість заборгованості, а й навіть про видачу кредиту.

Цілком справедливо, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області 26.05.2015р. в задоволенні позову було відмовлено.

Під час апеляційного розгляду, представник апелянта пояснив суду, що на час розгляду справи заборгованості по кредитному договору немає, повернення кредиту здійснюється відповідно графіка, але не зважаючи на це, просить суд стягнути заборгованість та звернути стягнення на предмет застави.

Судова колегія апеляційного суду Вінницької області, такий гумор представника "Порше Мобіліті" не оцінила, і своєю ухвалою від 14.10.2014р. залишила рішення суду першої інстанції без змін.

Як вазала колегія суддів, є безпідставними: "посилання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у задоволені вимоги про звернення стягнення на предмет застави, оскільки при звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у резолютивній частині рішення суд має зазначити суму заборгованості за кредитним договором, із зазначенням в мотивувальній частині рішення розрахунку суми заборгованості ( п.42 Постанови ВССУ № 5 від 30.03.2012 р.), яку за відсутності вищезазначених доказів та встановлених фактів визначити не можливо."

За наявності таких об"єктивних факторів, як відсутність боргу та недоведеність позивачем порушення умов кредитного договору, ми б не стали висвітлювати дану справу, але "Порше Мобіліті" не заспокоїлося і подало касаційну скаргу, яка до того ж, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05.01.2015р. була прийнята до розгляду.

Чи візьмуть до уваги судді касаційної інстанції доводи представників "Порше Мобіліті" про відсутність у позичальників боргу, відсутність порушення умов кредитного договору та відсутність будь-яких первинних документів з боку Порше, як необхідність звернення стягнення на авто?

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області 26.05.2014.
Ухвала апеляційного суду Вінницької області 14.10.2014.
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України 05.01.2015.

Невгамовні юристи ТОВ "Порше Лізинг Україна"

Сьогодні відбулось чергове засідання у справі за позовом поручителя за договором фінансового лізингу з ТОВ "Порше Лізинг Україна", інтереси якого представляє найнята українська юридична фірма.

Про суть спору було написано у замітці "ТОВ "Порше Лізинг та українські Закони (про поруку)".
Спілкування з найманими Порше юристами підтвердило наступне:
1. Юристи просто заробляють за написання стандартних позовів та відвідування судових засідань, їм не вигідно пришвидшувати розгляд справи або мирно його врегульовувати (скан юридичного договору викладу пізніше).
2. Працівники, принаймні українського офісу Порше, слово "мирне врегулювання" не знають взагалі. Наприклад, на пропозицію по мирному врегулюванню в одному із спорів, вимогою закриття справи було задоволення позовних вимог в повному обсязі. Інші варіанти не розглядалися взагалі.

Сьогоднішню справу ми виграли, але осад залишився.

Європейській компанії є що приховувати? ТОВ “Порше Мобіліті” відмовився надавати на вимогу суду бухгалтерські документи

В черговий раз задаюся питанням, чому працюючи в України та декларуючи європейські стандарти, компанія Порше намагається діяти виключно варварськими законами.

Останній судовий процес моїх колег з Чернівців це підтвердив. У справі за позовом ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення заборгованості за кредитом, представниками відповідачки було заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи для встановлення правильності нарахування заборгованості за тілом, відсотками, страховими платежами, пенею та штрафними санкціями.
І зроблено правильно, оскільки представники Порше - Юридична фірма "Вернер" (і знову вони?) не тільки не надають первинних документів, а також часто допускають помилки в розрахунках.
Проте, Порше Мобіліті відмовилося надавати витребувані експертом документи (регістри бухгалтерського обліку компанії, на яких відображений облік видачі кредиту та його погашення, нарахування відсотків та їх погашення, а також інших платежів відповідно до кредитного договору).
Суд встановив, що "за наведених обставин суд приходить до висновку, що позивач ухилився від проведення в повному об'ємі судово-економічної експертизи, та виходить з наявних в матеріалах справи висновків експертизи, призначеної за ухвалою суду від 21.05.2014 року."
Як наслідок, у стягненні штрафу в розмірі 74678,72 грн. та пені в розмірі 5720,99 грн. було відмовлено.
Припускаємо, що первинні документи містять порушення законодавства, що поставить під сумнів європейські стандарти ведення бізнесу в України, тому компанія умисно відмовилася їх надавати.
Також суд відмовив у задоволенні апетитів Юридична фірма "Вернер" про стягнення коштів на юридичні послуги в розмірі 16475,90 грн., як такі, що не доведені.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці 10.12.2014р.

"ПриватБанк рулить" на прикладі сім'ї Борисенків з Козятину.

05 грудня 2014 року журналістська група видання "Столичний бізнес" запросила мене у якості юридичного консультанта на висвітлення виконавчих дій по виселенню Приватбанком родини позичальника з неповнолітніми дітьми, що було анонсовано в мережі Фейсбук у спільноті СтопДериБанк.



З’ясувалося, що сім’я Борисенків отримала гривнений кредит на придбання квартири, але, у зв’язку з одностороннім підняттям банком відсоткової ставки, не взмозі була вчасно його погашати.

Приватбанк отримав рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, але із-за проживання неповнолітніх, його виконання було утруднено. Тому, банк пішов іншим чином - отримав рішення суду про виселення усієї сім’ї, що і повинно було виконуватись у примусовому порядку 05 грудня 2014.

На проведення виконавчої дії пришли державний виконавець - заступник ВДВС, особи, які на словах представилися представниками Приватбанку та три особи типової тітушківської зовнішньості, яких ніколи не зустрінете в жодних офісах банку. Може то були не представники банку, а найняті ним вишибали

Разом з ними був непримітний чолов’яга, з пакетом відмичок, скоріш за все колишній ведмежатник.

Ці особи, разом з державним виконавцем (у повноваженнях якого лише виконати виконавчу дію), створили такий шалений психологічний тиск на жінку, що було враження - вони хочуть довести її до запаморочення. На жодні поступки Приватбанк іти не хотів, ні вирішення питання добровільного погашення, ні реструктуризації, ні навіть передачі майна в рахунок погашення боргу. І не зважаючи на те, що виселення не допомогало банку миттєво погасити заборгованість - їм треба було довести сім’ю позичальника до стану покірного раба.

Дана ситуація та інші аналогічні (напр. Чернігівську родину виставили на вулицю попри мораторій ВР: Приватбанк відбиває чужі кредити та Чи мають право банки виселяти боржників на мороз?) показали, що Приватбанк на сім’ях з дітьми, саме в зимовий період, проводить акції тиску на позичальників, як то кажуть "щоб іншим не повадно було".

Зв’язка Приватбанк-суд-виконавча служба-тітушки, дуже дієва можливість фактичного заволодіння майном для його реалізації та надвиского тиску на позичальників, з метою погашення боргу саме на тих умовах, що пропонує банк.

Дякую Инесса Королько та Александр Михайлов за поширення повідомлення про допомогу.

Оновлено 10.12.2014р: вийшов журналістський матеріал за 05.12.2014

Європейська компанія Порше Лізинг та українські рейдерські засоби

Судова суперечка лізингоодержувача із ТОВ "Порше Лізинг Україна", інтереси якої представляє Юридична фірма "Вернер і партнери", у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - закінчена.

Вищий спеціалізований суд України підтвердив, що європейська компанія не гребувала "чисто" українськими методами відбору майна, залучаючи до цього юридичні компанії. Як вказала касаційна інстанція, “право лізингодавця відмовитися від договору лізингу передбачено ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», а наслідки розірвання - визначено ст. 10 цього Закону, зокрема п. п. 5 і 6, якими передбачено право лізингодавця стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у порушення вимог законодавства та умов договору щодо порядку вручення повідомлень лізингоодержувачу, позивачу за адресою зареєстрованого місця проживання та вказаною у договорі, повідомлення відповідача не направлялися, а відтак відсутні підстави вважати розірваним договір фінансового лізингу станом на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи".

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України 27.11.2014р.

Рішення апеляційного суду м. Києва 04.09.2014р.

Початок історії на Фейсбук (ч.1)

Початок історії на Фейсбук (ч.2)

Що робити в разі отримання від банку претензії (досудової вимоги) про сплату боргу

Консультація: що робити в разі отримання від банку претензії (досудової вимоги) про сплату боргу.
Банківські установи зазвичай надсилають позичальникам-боржникам вимоги про сплату заборгованості. Це можуть бути претензії, вимоги про сплату боргу, досудові вимоги тощо.
Даними листами банк повідомляє про наявність поточної заборгованості та, в більшості випадків, повідомляє, що в разі непогашення поточної заборгованості у визначений строк, матиме право вимагати погашення усієї суми заборгованості в цілому (дострокове стягнення). 
Згідно норм ЗУ "Про захист прав споживачів", направлення кредитором та не виконання позичальником даної вимоги, є обов"язковою передумовою звернення до суду. Хоча, на відсутність такої вимоги, суди в більшості не реагують та закривають очі.
Під час майбутнього судового розгляду, необхідно на підставі первинних документів встановити дійсну суму заборгованості (в разі її наявності) і вимога тут грає лише другорядну роль.
А ось наявність у такій вимозі визначення суми заборгованості в цілому (при достроковому стягненні), є важливим моментом, на який необхідно звернути увагу. Оскільки, в разі відсутності реагування позичальника на вірність її визначення - вважається, що позичальник з нею погодився (факт безспірності), що є підставою вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки. 
Тому, щоб убезпечити себе від можливого вчинення виконавчого напису, а в разі його вчинення - мати обгрунтовані підстави для звернення до суду із відповідним позовом, необхідно опротестовувати визначену у вимозі суму заборгованості.

Дельта Банк з допомогою суду хоче двічі отримати кредит (ч.3)

Суддя Фастівського міськрайсуду Бутенко В.О., який є членом Ради суддів України ( http://court.gov.ua/rsu/about/ ), ухвалив рішення про стягнення на користь ПАТ "Дельтабанк" заборгованості, незважаючи на те, що вже є рішення суду 2010 року про таке ж стягнення, яке вступило в законну силу.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області 13.11.2014р.

Дельта Банк з допомогою суду хоче двічі отримати кредит (ч.2)

Суддя Фастівського міськрайсуду Бутенко В.О. забув ЦПК. За наявності рішення суду від 2010 року, яке вступило в силу, про стягнення заборгованості, відмовив у задоволення клопотання про закриття провадження у справі за новим позовом банку, у якому просять стягнути ті самі суми (тіло, відсотки).
Банк мотивує новий позов невиконанням попереднього судового рішення.

ТОВ "Порше Лізинг" та українські Закони (про поруку)

І знову про поруку та лізинг. 
Ні Шевченківський райсуд м. Києва (суддя Піхур О.В.), ні апеляційний суд м. Києва, не вважали за необхідне застосовувати до правовідносин норми ч.4 ст. 559 ЦК України та обов'язкові правові позиції Верховного суду України. 
Не допомогло навіть наявність у матеріалах справи повних текстів рішень ВСУ висновками, що були з виділені маркером. 
Подана позивачем у справі касаційна скарга, ухвалою Вищого спеціалізованого суду від 08.10.2014р. була задоволена, рішення нижчестоящих судів скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 
Касаційна інстанція вказала, що "..при цьому установивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за договором фінансового лізингу, та що лізингодавець протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до п. 8.3.2, договору про фінансовий лізинг, не пред'явив протягом шести місяців вимоги до поручителя про виконання зобов'язання, суд дійшов передчасного висновку про те, що до спірних правовідносин не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 559 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-155цс13).
Можливо таким чином, ми привчимо суддів читати Закон.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва 27.02.2014р. (скасоване). 
Ухвала апеляційного суду м. Києва 05.06.2014р. (скасована).
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України 08.10.2014р.

ТОВ "Порше Мобіліті" та рейдерські виконавчі написи

Справи чернівецькі.
"Порше Мобіліті" та рейдерські виконавчі написи.
Вищий спеціалізований суд України від 06.10.2014р. відмовив у відкритті касаційного провадження на рішення апеляційного суду Чернівецької області 16.07.2014р., яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 21 лютого 2013 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, що переданий в заставу ТОВ «Порше Мобіліті».
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 06.10.2014р.
Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16.07.2014р. 

Початок теми на Фейсбук 

Пропуск строку позовної давності

Шановні позичальники! Зберігайте листування з банком, і вам також може повезти!

ДельтаБанку було відмовлено в стягненні 2 мільйонів гривень саме у зв"язку з пропуском строку позовної давності.

"...Таким чином, на час відступлення права вимоги за кредитами, у тому числі щодо ОСОБА_2, за договором купівлі-продажу між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ "Дельта Банк", кінцевий термін повернення кредиту у повному обсязі за кредитним договором від 09.07. 2008 року був змінений на 16 листопада 2009 року і саме з вказаної дати суд правильно відлікував строк позовної давності."

Ухвала апеляційного суду Запорізької області від 02.10.2014р.

Судді Верховного суду України не дійшли одностайності у спорах про припинення договору поруки

Постановою від 17.09.2014 №6-53цс14 Верховний суд України поставив крапку у спорах правників, що саме повинен зробити кредитор, для того щоб не пропустити встановлений ч.4 ст. 559 ЦКУ шестимісячний строк на пред"явлення вимоги до поручителя - направити вимогу до поручителя чи подати позов до суду:
"З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред’явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя"

Однак, як виявилося, навіть судді не одностайні в своїх думках, наприклад суддя Гуменюк В.І. виклав свою окрему думку, згідно якої:
"...На мою думку законодавець чітко зазначає, що вимога – це одне, і якщо вимога заявляється, то особа має здійснити такі дії, а якщо позов – то має заявити клопотання, оскільки позов вирішується в суді.
Вважаю, що в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України йдеться про вимогу до поручителя безпосередньо.Цивільний кодекс України не передбачає скороченого строку позовної давності для пред’явлення вимог до поручителя у разі невиконання кредитного зобов’язання боржником, якщо у договорі поруки не встановлено строк його дії.
Ураховуючи зазначене не можна погодитися з мотивами викладеними у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК України..."

Тому, чекаємо  спорів правників і у подальшому, можливо вже у Конституційному суді України.

Дельта Банк з допомогою суду хоче двічі отримати кредит (ч.1)

Справи фастівські. 

Щойно із засідання Фастівського міськрайсуду Київської області. Суддя Бутенко В.О. відмовив в допуску до справи в якості представника відповідача, оскільки довіреність, що посвідчена за місцем роботи особи, нібито не відповідає законодавству.

П.С. На звернення про порушення права особи на захист та оскарження, суддя погрозив адміністративною відповідальністю.

І такі вчинки у судді, який лише нещодавно призначений на посаду, а до цього працював помічником судді відділу по забезпеченню діяльності судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва http://www.vru.gov.ua/content/act/569_11.04_.2012_.pdf

Виселення в період дії мораторію - заборонено! Чекаємо на позицію Вищого спеціалізованого суду України

На допомогу тим валютним позичальникам, щодо яких банки застосовують метод впливу як виселення в супереч дії мораторію.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда 13.06.2014р.:
"...З урахуванням викладеного, відзначається, що на правовідносини між сторонами поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відтак, в період дії вказаного закону не може відбуватись звернення стягнення на предмет іпотеки. Правовідносини між сторонами, пов»язані з виселенням відповідачів з житлового будинку, є похідними від передбаченої законом процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а оскільки на сьогоднішній день нерухоме житлове майно не може бути примусово стягнуте, остільки суд відзначає відсутність передбачених законом підстав для усунення перешкод у здійсненні стягнення на іпотечне майно шляхом примусового виселення мешканців з будинку без надання іншої житлової площі, в задоволенні позову необхідно відмовити повністю."

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області 07.08.2014р.:
"...За діючим нині Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке є предметом застави згідно із ст. 4 закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчим кредитом, наданим йому кредитними установами та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває і іпотеці, за умови, що у позичальника чи майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно і загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Оскільки будинок АДРЕСА_1 є предметом іпотеки, будинок виступає як забезпечення зобов'язання громадянина України ОСОБА_5 за отриманим ним споживчим кредитом, будинок використовується відповідачами як місце постійного проживання, даних про наявність у відповідачів іншого житла матеріали справи не містять, загальна площа будинку 53.7 кв. м (а.с.28), висновок суду першої інстанції про те, що на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про мораторій…» і в період дії закону не може відбуватися звернення стягнення на предмет іпотеки, а передбачена законом процедура звернення стягнення потягне за собою виселення, і, відповідно, в період дії Закону України «Про мораторій…» позовні вимоги задоволенню не підлягають, є вірним."

Власники новозбудованих квартир vs Державна реєстраційна служба

Частими є випадки, коли власники новозбудованих квартир, які зазвичай будують "проблемні" забудовники, а інколи і надійні, потрапляють у ситуації із накладенням арешту або забороною на відчуження майна самого забудовника, а Державна реєстраційна служба відмовляє у реєстрації права власності на нерухоме майно з неофіційною пропозицією звертатися до забудовника і "вирішувати" з ним усі питання.

До такої ситуації потрапила одна з інвесторів славнозвісного ТОВ «УкоінвестБуд», будівництво будинку, в якому вона отримала квартиру, було завершено лише в 2013 році, однак на забудовнику рахувалось чимала кількість виконавчих проваджень, а з ними, і арештів та заборон на відчуження майна.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кендзьора В.Я. від від 27 грудня 2013 року інвесторці було відмовлено у державній реєстрації прав на отриману у власність квартиру.

Так от, на звернення з скаргою до Укрдержреєстру, листом від 02.06.2014р. за підписом Голови Г. Онищенко, було роз’яснено, що накладення обтяження на все майно ТОВ «УкоінвестБуд» не є підставою для відмови інвестору в державній реєстрації заявленого нею права власності на нерухоме майно.

Окружний адміністративний суд міста Києва від 17.07.2014р., за наслідками розгляду позову інвестора до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, зазначив, що право власності на новостворений об'єкт нерухомого майна підлягає державній реєстрації в силу закону. Оскільки права власності на Квартиру або об'єкт будівництва не зареєстровані за ТОВ «Укоінвестбуд», то і обтяження, викладені безвідносно до конкретного майна, наявні у відповідних реєстрах не поширюються як на будинок в цілому, так і Квартиру.

Отже, оскаржуване рішення державного реєстратора, яким відмовлено в реєстрації права власності за інвестором, за наявності арешту на майно забудовника, не відповідає вимогам ст. 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Окремо хочу зазначити, що навіть при наявності офіційного роз’яснення Укрдержреєстру, як вищого органу, яким визнано протиправність дій державного реєстратора, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві заперечувала проти позову та відмовилась вжити усіх заходів для відновлення порушених прав інвестора та власника.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва 17.07.2014