Судді Верховного суду України не дійшли одностайності у спорах про припинення договору поруки

Постановою від 17.09.2014 №6-53цс14 Верховний суд України поставив крапку у спорах правників, що саме повинен зробити кредитор, для того щоб не пропустити встановлений ч.4 ст. 559 ЦКУ шестимісячний строк на пред"явлення вимоги до поручителя - направити вимогу до поручителя чи подати позов до суду:
"З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред’явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя"

Однак, як виявилося, навіть судді не одностайні в своїх думках, наприклад суддя Гуменюк В.І. виклав свою окрему думку, згідно якої:
"...На мою думку законодавець чітко зазначає, що вимога – це одне, і якщо вимога заявляється, то особа має здійснити такі дії, а якщо позов – то має заявити клопотання, оскільки позов вирішується в суді.
Вважаю, що в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України йдеться про вимогу до поручителя безпосередньо.Цивільний кодекс України не передбачає скороченого строку позовної давності для пред’явлення вимог до поручителя у разі невиконання кредитного зобов’язання боржником, якщо у договорі поруки не встановлено строк його дії.
Ураховуючи зазначене не можна погодитися з мотивами викладеними у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК України..."

Тому, чекаємо  спорів правників і у подальшому, можливо вже у Конституційному суді України.