Навіщо нав'язують факторингові компанії?

Дана публікація є логічним продовженням статті "Викуп права вимоги за кредитами самими боржниками, як вихід для позичальників банку "Надра"".

Справа в тому, що після відкликання у банку банківської ліцензії, прийняття рішення про його ліквідацію, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб призначає уповноважену особу - ліквідатора, який після інвентаризації та оцінки активів здійснює їх реалізацію.

Стаття 51 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачає, що майно банку може бути реалізоване такими способами: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо об’єктів цивільних прав, обмежених в обороті); 3) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим установам; 4) шляхом відчуження на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо); 5) продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Право вимоги банку за кредитним договором до позичальника, є одним з видів активів та повинно бути включено до ліквідаційної маси і реалізовано (продано) для погашення вимог кредиторів.

У зв'язку з ліквідацією невеликих банків та введенням тимчасової адміністрації у системні (Надра, Дельта Банк), що фактично означає їх майбутню ліквідацію, у позичальників, особливо валютних, з'являються панічні настрої щодо подальшої долі їх валютних кредитів.

ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", в частині заборони проведення уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи, не може діяти в ліквідаційній процедурі, оскільки неможливість реалізувати активи задля погашення вимог кредиторів, фактично нівелює саму мету ліквідаційної процедури.

Позичальники побоюються, що право вимоги за їх кредитами буде продано коллекторським компаніям, які не гребують протизаконними методами "вибивання" боргів. Крім того, така заборгованість продається не більш як за 15% від її дійсної вартості і позичальники мають змогу самостійно її придбати без участі посередників.

Юристи, у тому числі спеціалісти з банківського права, на сьогодні стали поширювати думку про те, що викуп прав вимоги за кредитами можливий лише особами, які є фінансовими установами. Таким чином здійснюється популяризація факторингових компаній, свого роду їх прихована реклама. Більшість же факторингових компаній були створені лише під викуп вимог за банківськими кредитами, з подальшою метою стягнення заборгованості із позичальників.

Вважаю, що придбання права вимоги за кредитними договорами можливе також фізичною особою, яка не має ні статусу приватного підприємця, ні статусу фінансової установи.

Дійсно, ст. 1079 ЦК України, передбачає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Водночас, продаж банком права грошової вимоги за кредитним договором може бути здійснено на підставі договору відступлення права вимоги, що регулюється статтями 512-514 ЦК України, і це не є фінансовою послугою.

Верховний суд України у своїй постанові від 18.07.2012р. №6-79цс12 зазначив, що "Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб". Ця справа стосувалася договорів позики між фізичними особами, але також може бути застосована і у відносинах щодо викупу права вимоги. Постановою від 05.11.2014р. №6-132цс14 Верховний суд України повторив свою правову позицію.

Аналогічної думки є і Вищий спеціалізований суд України у своїй ухвалі від 15.10.2014р.,

Таким чином, будь-яка фізична особа, може викупити право вимоги за кредитним договором, уклавши з банком в особі ліквідатора договір про відступлення права вимоги.